Папа: Долаємо чимало «долин темряви», але Господь з нами

OSSROM100264_Articolo

Безхатченко, який нещодавно помер у Римі від переохолодження, сестри Згромадження, заснованого блаженною Терезою з Калькутти, нещодавно вбиті у Ємені «що служили з любові та були вбити з ненависті до віри», люди, які хворіють через забруднення навколишнього середовища… Проповідуючи під час ранкової Святої Меси в каплиці «Дому святої Марти» у понеділок, 14 березня 2016 р., Папа Франциск, пригадуючи про різні трагічні події останнього часу, наголосив, що єдиною відповіддю перед обличчям цих сучасних «темних долин» є ввіритися Богові.

Спонукою до цих роздумів стала старозавітна розповідь про Сусанну, яка стала жертвою нечесних суддів. Опановані пристрастю до неї, вони хотіли спонукати її до гріха, але коли вона відмовилася, то обмовили в невірності, через що жінку було засуджено до страти. Вона віддала перевагу тому, щоб довіритися Богові та померти невинною, ніж вчинити те, до чого її підмовляли. І коли її вели на страту, Всевишній втрутився через пророка Даниїла та врятував її, викривши брехню обвинувачів…

Як зауважив Святіший Отець, Господь завжди перебуває поруч з нами, любить нас і ніколи не покидає. На своїй життєвій дорозі бачимо «чимало долин темряви, багато нещастя, людей, які помирають з голоду чи з причини війни, дітей-інвалідів». Тоді в нас зроджується запитання: «А де ж Господь? Де Ти, Господи? Чи ти поруч?». Такі ж запитання, за його словами, виникали також і в Сусанни.

Отож, як можу довіритися Богові, бачучи все те навколо себе, коли щось такого трапляється з нами? За словами Папи, він не знає відповіді на це запитання, він не вміє цього пояснити.

«Чому страждає дитина? Я не знаю, для мене це таємниця, – сказав він. – Мені лише трохи світла для душі, але не для розуму, проливає молитва Ісуса в Гетсиманському саду: “Отче, нехай мене мине ця чаша. Але нехай діється Твоя воля”. Він ввіряється волі Отця. Ісус знає, що смертю або тривогою все не закінчується, а тому Його останні слова на хресті: “Отче, віддаюся в Твої руки!”. І так помирає. Довіритися Богові, Який поруч зі мною, Який поруч з моїм народом, Який поруч з Церквою. У цьому полягає акт віри. Так, я не знаю, я не розумію, чому діється те чи інше. Але я довіряю Тобі, бо Ти знаєш».

Саме цього, вів далі Святіший Отець, нас навчає Ісус. Тому, хто довіряється Господеві, що є пастирем, нічого не забракне, «навіть якщо й блукає долиною темряви», бо він знає, що «зло є тимчасовим, воно не може бути остаточним, бо Господь зі мною». І ми повинні просити цю благодать, молитися: «Господи, навчи мене ввірятися у Твої руки, довіритися Твоєму проводові, також і у важкі хвилини, хвилини темряви та смерті».

Підсумовуючи, Наступник святого Петра зазначив, що для кожного з нас буде корисним «замислитися над своїм життям, над проблемами, які маємо і просити про ласку віддати себе в Божі руки». За його словами, гарною молитвою є також сказати: «Господи, я Тебе не розумію… Але ввіряюся Тобі, бо Ти не розчаруєш».

 

Источник: Радио Ватикана