Папа: Суттю звіщення Церкви є любов Бога до людини

ANSA962458_Articolo«Як би я хотів, щоби кожен член Церкви і кожна її інституція та діяльність була виявленням того, що Бог любить людину», – сказав Папа Франциск, приймаючи у п’ятницю, 26 лютого 2016 р., учасників міжнародної конференції «Любов ніколи не скінчиться. Перспективи у контексті 10-річчя Енцикліки Deus caritas est».

З ініціативи Папської Ради “Cor Unum” (Єдиним Серуем), 25 і 26 лютого в залі засідань Синоду Єпископів зібралися представники єпископських конференцій та католицьких харитативних організацій, щоб проаналізувати та поглибити богословські та душпастирські перспективи першої енцикліки Папи Венедикта XVI в сучасному світі, зокрема, у зв’язку з працею тих, хто трудиться у харитативній сфері Церкви. Захід, в програмі якого також була передбачена зустріч зі Святішим Отцем, вписаний у програму Ювілею Милосердя.

Промовляючи до учасників конференції, Папа Франциск зазначив, що «перша енцикліка Папи Венедикта XVI присвячена темі, яка дозволяє переглянути всю історію Церкви, що є історією милосердної любові», історією «любові, отриманої від Бога, яку слід нести у світ». У світлі Апостольського напоумлення «Радість Євангелія» та повчань святого Томи Аквінського, Святіший Отець підкреслив, що «діло милосердя не є лише милостинею для заспокоєння сумління», але включає «любов до іншої особи», сприймаючи її «як одне з собою самим» та бажаючи «ділитися дружбою з Богом».

«Отож, милосердна любов перебуває у центрі життя Церкви, вона справді є її серцем, як казала свята Тереза від Дитятка Ісуса. Як для окремого вірного, так і для християнської спільноти загалом, дійсними залишаються слова Ісуса, згідно з якими любов є першою та найбільшою заповіддю», – зауважив Наступник святого Петра, додаючи, що Святий Рік є нагодою повернутися «до цього пульсуючого серця нашого життя й нашого свідчення, до суті нашого звіщення: Бог є любов».

Як пояснив Святіший Отець, «Бог не просто має бажання чи здатність любити», Бог є любов’ю, «любов є Його природою», а тому хоч «Він і єдиний, але не самотній», Він «не може замкнутися у Собі Самому», тому що любов «зі своєї природи передається, поширюється». «Таким чином, Бог вчиняє людину учасником Свого життя любові, а якщо людина віддаляється від Нього, Він не залишається віддаленим, але виходить їй назустріч. Цей його вихід назустріч, кульмінацією якого було втілення Сина, є Його милосердям, Його способом промовити до нас, грішників», – вів далі Папа, підкреслюючи, що «любов і милосердя тісно пов’язані», тому що є «способом буття і діяння Бога, Його ідентичністю та іменем».

Далі Глава Католицької Церкви виокремив два аспекти, про які нам пригадує перша енцикліка його попередника. Насамперед, вона вказує на «обличчя Бога», на те, «Ким є Бог, Якого можемо зустрічі в Христі». «Будь-яка форма любові, солідарності, взаємоподілу є лише відображенням цієї милосердної любові, якою є Бог. Він невтомно виливає на нас Свою любов, а ми покликані ставати свідками цієї любові у світі», – сказав Святіший Отець, зазначаючи, що Божа любов повинна бути «компасом, що спрямовує наше життя».

Другим аспектом, про який нам, за словами Папи, пригадує енцикліка «Бог є Любов», є те, що згадана милосердна любов «прагне дедалі більше відображуватися в житті Церкви». «Як би я хотів, – наголосив він, – щоби кожен член Церкви, щоби кожна її інституція та діяльність вказувала на те, що Бог любить людину! Місія наших харитативних організацій є важливою, тому що вони наближають багатьох людей до гіднішого, людянішого життя, що є необхідним, як ніколи раніше; але ця місія є надзвичайно важливою, тому що не на словах, але з конкретною любов’ю може допомогти кожній людині відчути, що вона є люблена Небесним Отцем, почуватися Його дитиною, призначеною до вічного життя з Богом».

«Хочу подякувати всім тим, – підсумував Наступник святого Петра, – хто щоденно анґажується в цю місію, що стосується кожного християнина. У цьому Ювілейному році я бажав підкреслити, що всі ми можемо пережити благодать Ювілею якраз здійснюючи діла милосердя для тіла й для душі: жити ділами милосердя означає по-Ісусовому відміняти дієслово “любити”. І, таким чином, всі разом робимо конкретний вклад у велику місію Церкви звіщати Божу любов, яка бажає поширюватися».

 

Источник: Радио Ватикана