Дорогі друзі, дорогі діти!

Це є традицією, що Апостольський Нунцій звертається зі словами привітання з нагоди свят. І я не хотів би уникнути цієї нагоди. Наближаються дні нашого спасіння. І це є неперевершена нагода, бо Господь приходить до нас завжди у тому часі, в якому ми живемо. І час, в якому ми живемо, завжди інший, і саме тому спасіння завжди інше. Те, що бажаю Вам, щоби ви знали той час, у якому живете, і щоби ви дозволяли у тому часі і стані, в якому ви живете, досягнути вас Воскреслому Христу. Щоби у вас не було нічого такого, шо би не воскресло з Христом.

Цього року хочу просити вас однієї особливої ласки. Я часто перебуваю у зоні війни і зустрічаю солдатів. Багато з них сумні і обтяжені тою драматичною ситуацією, яку ми переживаємо впродовж кількох років. Вони молоді, численні, деякі з них зможуть повернутися додому до родин на Великдень, вони мають величезну ностальгію за своїми родинами. Часто кажуть мені, що думають, що їхні діти навіть не памятають свого батька. І ця молодь походить з усієї України.

Вас, дорогі католики, і вас усіх, дророгі мешканці України, заохочую прийняти їх як своїх дітей. Наповніть їхні серця надією, дозвольте їм відчутися важливими, покажіть їм, що жити – це насправді прекрасно, і що ви їх не забуваєте. І коли вони вирушать назад, дайте їм благословення Воскреслого Христа. Того Христа, Який помер, але переміг смерть. Щоби вони могли відчути, що життя Сина є насправді сильнішим за будь-яку смерть.
Це і для вас буде можливість по-іншому пережити цю Пасху, а для них це буде особлива нагода, щоби відродити в собі силу боротися, навіть якщо часто не зрозуміло, чому. Молімося, щоби чимскоріше прийшов той час, коли вони знову зможуть вже назавжди поєднатися зі своїми сім’ями, і коли усі родини цілого світу поєднаються в одну єдину родину. Молімося, бо кожного дня шораз більше ми розуміємо, що це залежить виключно від Бога, бо поведінка людей стає щораз більш незрозумілою.

Щасливого великодня усім!