Сімнадцяте піше паломництво Мелітополь-Запоріжжя цього року зібрало не багато учасників, але дуже сміливих і мужніх, щоб в такій складній і небезпечній обстановці, йдучи по страшній спеці, молиться про мир для України. “Даруй нам мир!” – з цим девізом і молячись перш за все про це, паломники пройшли 203 кілометра за вісім днів.

В дорозі, крім пилу, спеки та кілометрів, був і неприємний момент, коли один чоловік назвав нас неробами (на превеликий жаль далеко не всі розуміють необхідність і цінність молитви), але приємних подій все одно було більше. Дуже запам’ятався випадок, коли жінка, проїжджаючи повз нас маршруткою, витягнувши руку у вікно, кинула прямо на дорогу перед нами 8 гривень – думаю, все що мала. Спасибі всім людям, які по дорозі пригощали нас чим могли – динькою, водичкою, або як та жінка, що кожен рік чекає паломників, пройшла з нами своїм селом, а згодом на місце відпочинку принесла нам буханку хліба. Тричі за час паломництва всіх паломників пригощали морозивом! Дякуємо єпископу Яну, отцю Томашу і групі Матері в молитві. Багато водіїв зупинялися питаючи що це за хода, а коли чули “ми паломники, молимося про мир!”, говорили у відповідь “молодці!” З одного автомобіля у відкрите вікно нам мовчки простягнули дволітрову пляшку газованого напою. В останньому селі перед Запоріжжям на привалі дуже привітні працівники клубу запросили паломників відвідати світлицю і музей історії села. Нехай Добрий Бог, наш Отець, всім, хто надав нам допомогу і підтримку, тисячократно винагородить за їхню доброту і почує всі їхні прохання, про які ми також старанно молилися на нашому шляху. А молитви, як і кожен попередній рік, було багато – наскільки я знаю, на жодному паломництві в Україні немає стільки молитви (буду дуже радий, якщо я помиляюся) – не рахуючи щоденної Святої Літургії, ранкових і вечірніх молитов і Часослова про Непорочне Зачаття Пресвятої Діви Марії – щодня чотири частини Розарію до Пресвятої Діви Марії, Розарій до Бога Отця і Коронка до Божого Милосердя, плюс тематичні конференції та в п’ятницю Хресна дорога.

Цього року конференції були присвячені темі миру – чим мир є в своїй суті, на чому заснований мир  людей з Богом, як будувати мир між людьми і мир людини всередині себе.

Особливо радісною та незабутньою подією стала Свята Літургія з єпископом–ординарієм Станіславом Широкорадюком, під час якої відбулося вінчання наших паломників – Дениса і Марії, котрі рік тому познайомилися в паломництві Хмельницький–Бердичів.

Сердечно дякую єпископу Яну Собіло, за те що знайшов час і майже два дні йшов і молився з нами. Дякую всім, хто взяв участь у прощі, всіх, хто йшов з нами нехай навіть день-два або тільки Запоріжжям, і всіх, хто молився за прочан.

Нехай Господь благословить усіх, хто з присвятою і безоплатно служив паломникам: братів альбертинців, а також тих, хто готував їжу паломникам і лікаря паломництва. Дякую також водіїв вантажівок, які вже кілька років поспіль возять воду і речі паломників.

Окрема подяка настоятелю Мелітопольської парафії – отцю Адаму і його парафіянам, які, відправляючи нас в дорогу, нагодували смачним борщем і напоїли компотом; парафіянам Токмака за воду, а також нашим братам, греко–католикам Запоріжжя, за щорічний привітний прийом на відпочинок з компотом і смачними булочками.

Дуже сподіваюся на те, що наші молитви і жертви паломницького шляху хоч трохи допоможуть швидкому настанню миру в Україні.

Отець Андрій Попов, директор паломництва.

P.S. На відео можна побачити останні кілометри шляху паломників вулицями Запоріжжя.