Семінар у Запоріжжі. Санктуарій визнано сакральним місцем області.

У Запорізькій обласній універсальній науковій бібліотеці відбувся вже чотирнадцятий семінар ‘Сакральна географія: Запоріжжя, Україна, світ’, в рамках якого 2 липня 2017 року за участі єпископа-помічника Харківсько-Запорізького Яна Собіло пройшло засідання ‘Cакральна географія Запоріжжя та Запорізького регіону в контексті 100-річчя об’явлення Матері Божої у Фатімі’. Організатор цих семінарів Юрій Завгородній, доктор філософських наук, науковий співробітник Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, зазначив: ‘Традиційно сучасні люди пов’язують поняття „сакральні” з місцями, яким вже кілька тисяч років … Але є й нові місця, до яких стікаються паломники та туристи з усього світу – у Запоріжжі це римсько-католицький санктуарій Бога Отця Милосердного. Тут знаходяться мощі більше як 200 святих, сюди приїздять люди навіть з Австралії, нагадаю, храмів, присвячених Богові Отцю у світі – лічені одиниці’.

Єпископ Яна наголосив: ‘Найбільш сильний осередок християнства у Східній Європі був та залишається в Україні. Не випадково двоє Римських Папи віддали своє життя в Україні, в Криму (Святий Климент та Святий Мартин). Християнство в Україні має вже майже дві тисячі років історії, Україна завжди була вірна Святому Престолу. За часів Радянської влади все це замовчувалося, було зроблено все, щоби Україну відрізати від контактів зі Святим Престолом, а вірних католиків (східного та західного обряду) було піддано особливо жорстоким переслідуванням. Зараз поступово історична правда відновлюється, інформацію про духовне значення України набуває достойного розголосу. Наш Санктуарій Бога Отця Милосердного приймає до себе паломників з усього світу, з Німеччини, Польщі та Словенії приїздять великі групи автобусами, а невеликі групи постійно відвідують наш Храм. Дуже зворушливим був візит двох жінок з Австралії, які дуже хотіли відвідати Санктуарій Бога Отця, подолали чимало бюрократичних перепон, зайшли до Храму зі сльозами на очах’.

Єпископ Собіло розповів також про 100-річчя об’явлення Матері Божої у Фатімі та факти й знаки, які пов’язують Діву Марію із Запорізьким регіоном: ‘У 1917 році Мати Божа у Фатимі, яка явилася трьом дітям, запросила увесь світ до молитви за Росію. Через місяць після закінчення явлень почалася революція, в наслідок якої загинуло багато християн. Фальшива та жорстока ідеологія мала велику силу по всьому світові. Багато людей постраждало, загинули мільйони. У 1884 році Папа Леон XIII мав містичне об’явлення у каплиці, де чув розмову сатани з Ісусом. Сатана випросив 100 років особливої свободи для своїх дій. Багато духовних отців говорять, що ці сто років почалися у 1917 році з Жовтневої революції. Мабуть, ми є зараз свідками останніх років особливої свободи лукавого духу неправди, який почав своє панування з Росії. Постраждали багато країн. Особливими стражданням була огорнута Україна, Польща, Схід Європи. Треба нагадати також, що дуже постраждав також і російський народ, який і досі страждає від брехні своїх перших осіб. Окрім війни на Сході України весь світ перебуває у стані інформаційної війни, що є також знаком війни проти правди. Можна поставити запитання, яким чином Запорізький край є причетний до об’явлень Матері Божої. Але згадаймо – запорозькі козаки найбільш шанували саме Матір Божу, всюди зводили церкви на її честь. Звільнення Запоріжжя від німецько-фашистських загарбників сталося саме на велике свято – на Покрову Пресвятої Богородиці. Зараз на Хортиці діє церква Покрови Пресвятої Богородиці. Явлення Матері Божої були також у Мєджугорії, Боснії та Герцеговині, вони підготовлювали своїх дітей до важких часів. Можливо, саме ці часи зараз і тривають. Але після випробувань прийде весна Церкви, про яку говорив нам Святий Йоан Павло ІІ. Ця весна Церкви буде також справжньою весною для України, яка за панування ідеології зла в тих минулих сто років сильно постраждала – згадаємо голодомор, всю політику винищення українського народу. Але над усім цим є Бог Отець Всемогутній, який все бачить, і який готовить для свого багатостраждального народу нову весну. У майбутньому, коли прийде весна Церкви, народ український зможе також допомогти братам-росіянам відчути свою гідність, а усій Європі – пригадати її християнську сутність’.

Джерело