Хрещення

Святе Хрещення є основою всього християнського життя і брамою, що відкриває доступ до інших Таїнств. Хрещенням ми звільняємось від гріха та стаємо членами Христа, втілених в Церкву, та учасниками її місії. Хрещення – це джерело нового життя в Христі, з якого витікає все християнське життя.

Воно називається Хрещенням, в зв’язку з основним обрядом, посередництвом якого звершується таїнство: «хрестити» ( з грецької βαπτίξειν) означає «занурити в воду», «опустити в воду». «Занурення в воду» символізує погребіння охрещуваного в смерть Христа, з якої він підіймається, воскресаючи разом з Христом, як «нове творіння» (Кор 5, 17; Гал 6, 15).
Хрещення звершується найбільш виразним способом через потрійне занурення в хрещальну воду. Але ще з давніх часів воно вчиняється також потрійним узливанням води на голову охрещуваного.

В Латинській Церкві це потрійне узливання супроводжується словами людини, що звершує хрещення: «N, я хрещу тебе в ім’я Отця і Сина і Святого Духа». В східних літургійних обрядах охрещуваний повертається обличчям до Сходу, і священик говорить: «Охрещується раб Божий N в ім’я Отця і Сина і Святого Духа». При іменуванні кожної з Осіб Пресвятої Трійці він занурює охрещуваного в воду та підіймає його.

Хто може прийняти Хрещення?

Будь-яка людина, що ще не охрещена, і тільки вона може прийняти Хрещення.
З дня П’ятидесятниці Церква здійснювала і давала святе Хрещення. Воно завжди пов’язано з вірою.

З часів започаткування Церкви Хрещення дорослих є найбільш частим там, де Євангеліє проповідуване нещодавно. Катехуменат (підготовка до Хрещення), як введення у віру і християнське життя, повинен створювати прихильність до прийняття дара Божого у Хрещенні, Миропомазання і Євхаристії, та має своєю ціллю надати їм можливість досягнути зрілості в наверненні та своїй вірі. Тому катехумени повинні бути відповідно посвячені в тайну спасіння, в дотримання євангельських заповідей моральності та повинні бути введені в життя віри, богослужіння та любові Народа Божого.

Практика хрещення маленьких дітей – Церковна традиція, що йде з незапам’ятних часів. Чіткі свідоцтва про неї починаються з II століття. Проте цілком можливо, що з початку апостольської проповіді, коли цілі «будинки» приймали Хрещення, хрестили також і дітей. Хрещення звершується над маленькими дітьми, бо воно є благодать і дар Божий, що не потребує від людини жодних заслуг; діти приймають Хрещення по вірі Церкви. Віра всіх охрещених, дітей та дорослих. Повинна зростати після Хрещення. Воно є таїнством віри. Але віра потребує громаду віруючих. Кожен віруючий може вірити лише в контексті віри Церкви. Щоб благодать Хрещення могла розростатися, необхідна допомога батьків. В цьому є також роль хресного батька або хресної матері, які повинні мати міцну віру і бути здібними та готовими допомогти новохрещеному, дитині чи дорослому, на його шляху в християнському житті. Вся церковна громада несе свою частину відповідальності за розвиток і збереження благодаті, отриманої при Хрещені. Тому кожен рік, в Пасхальну ніч, Церква здійснює обряд поновлення хрещальних обітниць.

Хто може хрестити?

Звичайним (ординарним) служителем таїнства Хрещення є єпископ або священик, а в латинській Церкві – також диякон. В разі необхідності (наприклад, при загрозі смерті, якщо немає часу на те, щоб запросити священика) будь-яка людина, навіть не охрещена, але  яка має необхідний намір, може хрестити, використовуючи тринітарну формулу «N, я хрещу тебе в ім’я Отця і Сина і Святого Духа». Необхідний намір – це бажання зробити те, що робить при хрещенні Церква.

Необхідність Хрещення.

Сам Господь стверджує, що Хрещення необхідне для спасіння. «Хто увірує й хреститися, врятований буде, а хто не увірує, засуджений буде» (Мк 16:16). Тому Він звелів Своїм учням звіщати Євангеліє та хрестити всі народи. «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я вам звелів» (Мф 28, 19-20). Хрещення необхідне для спасіння тим, кому було сповіщено Євангеліє та хто мав можливість просити про це таїнство. Крім Хрещення Церква не знає іншого засобу, здатного забезпечити доступ до вічного блаженства, тому вона остерігається нехтувати місією, отриманою нею від Господа, – «відроджувати від води і Духа» всіх, хто може буди хрещений. Господь пов’язав спасіння з таїнством Хрещення, але Сам Він не пов’язаний Своїми Таїнствами.
Церква завжди зберігала та зберігає тверде переконання в тому, що ті, що загинули за віру, не прийнявши Хрещення, хрещені своєю смертю за Христа та зі Христом. Це Хрещення кров’ю, як і бажання Хрещення, приносить плоди Хрещення, не будучи таїнством.
Для катехуменів, що помирають до Хрещення, ясно виражене бажання прийняти його в поєднанні с покаянням у гріхах і з любов’ю, забезпечує їм спасіння, котрого вони не змогли отримати через таїнство.

Кожна людина, яка, не знаючи нічого про Євангеліє Христа та про Його Церкву, шукає істину та виконує волю Божу настільки, наскільки її знає, може бути врятована. Можна припустити, що такі люди виказали би бажання отримати Хрещення, якби знали про його необхідність.

Що стосується дітей, що померли неохрещенними, то Церква може тільки довірити їх милосердю Божому, як вона робить це в обряді погребіння нехрещених дітей. Дійсно, велике Боже милосердя, яке хоче, щоб усі люди були врятовані, та любов Ісуса до дітей, про яку Він говорить: «Пустіть дітей приходити до Мене, не бороніть їм» (Мк 10, 14), – дозволяють нам сподіватися, що для дітей, що померли без Хрещення, існує шлях спасіння. Тим більш наполегливо Церква закликає не перешкоджати маленьким дітям приходити до Христа через дар святого Хрещення.

Благодать Хрещення.

Два основних дії Хрещення – це очищення від гріхів і нове народження в Дусі Святому.
Хрещенням відпускаються усі гріхи – гріх первородний і всі гріхи особисті, як і всяка кара за гріхи.
Однак деякі земні наслідки гріха залишаються в хрещеному – такі, як страждання, хвороби, смерть, або невід’ємна від життя слабкість характеру і т.п., а також схильність до гріха, яку Передання називає похіттю. Хіть, що залишається, нездатна шкодити тим, хто, не піддаючись їй, мужньо опирається за допомогою благодаті Христа.

Хрещення не тільки очищує від усіх гріхів, воно робить неофіта «новим творінням» (2 Кор 5, 17), усиновленим Богом, який став «причасником Божого єства» (2 Петр 1, 4), членом Христовим та співспадкоємцем разом з ним (Рим 8, 17), храмом Духа Святого.

Пресвята Трійця дає хрещеному освячуючу благодать, благодать виправдання, яка:

• Робить його здатним вірити в Бога, сподіватися на Нього і любити Його шляхом богословських чеснот;
• Дає йому можливість жити і діяти під натхненням Духа Святого і за допомогою Його дарів;
• Дозволяє йому зростати в добрі через моральні чесноти.

Таким чином, весь організм надприродного життя християнина вкорінений в Хрещенні.

Включені в Церкву, Тіло Христове

Хрещення робить нас членами Тіла Христового. «Тому (…) ми члени один одному» (Еф 4, 25).
Хрещення включає в Церкву. З хрещальних купелей народжується єдиний Божий Народ Нового Завіту, що перевершує всі природні або людські межі націй, культур, рас і статей: «Бо ми всі одним Духом хрестилися в одне тіло» (1 Кор 12, 13).
Хрещені стали «живим камінням» для будівництва «будинку духовного, священства святого» (1 Петр 2, 5). Через Хрещення вони беруть участь у священстві Христа, в Його пророчій і царській місії, вони – «рід вибраний, царське священство, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав [їх] із темряви до дивного світла Свого» (1 Петр 2, 9). Хрещення дає участь в загальному священстві вірних.

Ставши членом Церкви, хрещений не належить більше самому собі (1 Кор 6, 19), він належить Тому, Хто помер і воскрес за нас. З цього моменту він покликаний коритися іншим, служити їм у спілкуванні Церкви і бути «слухняним» наставникам у Церкві (Євр 13, 17), ставлячись до них з повагою і любов’ю. Будучи джерелом відповідальності та обов’язків, Хрещення також дає хрещеному права в лоні Церкви: приймати таїнства, харчуватися словом Божим і отримувати підтримку через іншу духовну допомогу, яку надає Церква.

«Відроджені [хрещенням] в дітей Божих, [хрещені] зобов’язані сповідувати перед людьми віру, отриману ними від Бога через Церкву», і брати участь у місіонерській і апостольської діяльності Народу Божого.

Сакраментальний зв’язок єдності християн

Хрещення становить основу спілкування між усіма християнами, в тому числі і тими, хто ще не перебуває в повноті спілкування з Католицькою Церквою : «Ті, хто вірує в Христа і хто отримав дійсне Хрещення, перебувають у деякому, хоча й недосконалому, спілкуванні з Католицькою Церквою. (…) Виправдані вірою в Хрещенні, вони втілені в Христа і, відповідно, по праву носять ім’я християн, і діти Католицької Церкви справедливо визнають їх братами в Господі ». « Отже, Хрещення встановлює таємничий союз єдності, існуючий між тими, хто відроджений їм ».

Незгладима духовна печатка

Хрещення відзначає віруючого незгладимій духовної печаткою його належності до Христа. Ця печатка не знімається ніяким гріхом, навіть якщо гріх заважає Хрещенню принести плоди порятунку. Дане раз і назавжди, Хрещення не може бути скоєно повторно.
Друк Хрещення дає людям здатність служити Богові і зобов’язує їх робити це живою участю у святій літургії Церкви, виконуючи священство хрещених через свідчення святого життя й діючої любові.