Розмова Папи Франциска з журналістами під час поверення з Вірменії

ANSA1033142_Articolo

Які враження Святішого Отця від зустрічі з «вірменським духом»? Що чинити для примирення між Вірменією та Азербайджаном? чому Папа додав до своєї промови в президентському палаці слово «геноцид»? Чи дійсно Петрове служіння сьогодні можна назвати розділеним між теперішнім і вислуженим Папою? Яка думка Святішого Отця про Всеправославний Собор на Криті? Ці запитання, а також майбутнє Європи, роль жінки у Церкві та ставлення християн до осіб з гомосексуальною схильністю, були темою розмови Папи Франциска з журналістами під час його перельоту з Вірменії до Риму.

Саме вірменським журналістам було надане перше слово під час вже звичної прес-конференції Глави Католицької Церкви на борту літака. Представник вірменського телебачення, у контексті того, що Папа ще у Буенос-Айресі мав приятелів-вірмен, запитував про те, які є його враження після безпосередньої зустрічі з «вірменським духом» і яке послання він бажає залишити вірменському народові?

«Бажаю цьому народові справедливості і миру», – відповів Святіший Отець, додаючи, що йому відомо про те, що чимало людей докладають зусилля для здійснення цього. Він, зокрема, похвалив слова президента, який у вітальній промові, в контексті міжнародного напруження з сусідами, чітко закликав знайти порозуміння, пробачити одні одним і дивитися в майбутнє. За його словами, вірмени – це народ, який багато вистраждав, але не втратив ніжності, що видно з його мистецтва.

У контексті заклику Святішого Отця, зверненого до молоді бути будівничими примирення з Туреччиною та Азербайджаном, журналістка з «Вірменських Вістей», запитувала що Папа і Святий Престол може зробити, аби допомогти в цьому процесі, зокрема, з огляду на те, що через кілька тижнів відбудеться Апостольська подорож до Азербайджану?

«Я говоритиму азербайджанцям про істину, про те, що я бачив і що відчуваю. Звернуся до них зі словами заохочення. Я зустрічався з азербайджанським президентом і розмовляв з ним. І скажу також, що не погоджуватись на мир задля шматка землі – бо ж не йдеться про щось дуже велике – є чимось незрозумілим. Але це я кажу обом: і вірменам, і азербайджанцям. Можливо, бракує згоди щодо способів досягнення цього миру, і над цим треба працювати».

Продовжуючи цю тему, представник «Франс-Пресс» запитував, чому Святіший Отець вирішив додати до своєї промови в президентському палаці слово «геноцид», і чи це було доречним у контексті складних стосунків в цьому регіоні? Відповідаючи, Папа зазначив, що в Аргентині, коли йшла мова про згаданий факт переслідування вірмен, завжди використовувалося слово «геноцид», й іншого слова він не знав.

«Я завжди говорив про три геноциди минулого століття. Перший – вірменський, а потім – гітлерівський та сталінський. Всі три. Були й менші, ще один скоєно в Африці в Руанді, але в контексті двох великих війн відбулися оці три», – сказав Святіший Отець, додаючи, що після прибуття до Європи йому пояснили, що саме слово «геноцид» має також технічне значення, яке несе за собою відшкодування, тощо, і що це не є синонім «масового знищення».

Папа розповів, що готуючи минулого року промову з нагоди 100-річчя цих подій, він зауважив, що святий Іван Павло ІІ використав цей термін, і він вирішив процитувати ці слова. Як відомо, Туреччина відреагувала на це відкликанням Посла. Зважаючи на це, у промові, приготованій для подорожі до Вірменії, цього слова не було. Однак, почувши інтонації промови президента і зважаючи на те, що він вже минулого року прилюдно сказав це слово в базиліці Святого Петра, «було би дивним, – додав Святіший Отець, – якби я не сказав принаймні те саме».

«Але там, – наголосив він, – я хотів підкреслити іншу річ. Якщо не помиляюся, я сказав: “Під час цього геноциду, як і під час двох інших, великі світові потуги дивилися в інший бік”. У цьому полягало звинувачення. Під час другої світової війни в руках деяких світових потуг були фото залізниць, які вели до Аушвіца. Вони могли їх розбомбити, але не зробили цього…».

За словами Папи, про різні речі було відомо, в тому числі й про існування Гулагу після Ялти, але про певні речі не говорилося. Він зауважив, що не знає, чи це історичний факт, але Гітлерові приписують такі слова: «Хто сьогодні пам’ятає про вірмен? Тож можемо зробити те ж саме з євреями!». Саме тому, як пояснив Святіший Отець, він вжив це слово, але не для того, щоб когось образити, але в дусі об’єктивності.

Іспанська журналістка попросила Папу прокоментувати слова архиєпископа Ґенсвайна, що сьогодні ми є свідками «спільного Петрового служіння – активного та контемплятивного». Чи це означає, що є два Папи? Святіший Отець пригадав про слова самого Венедикта XVI, що він зрікається з уряду, аби підтримувати Церкву молитвою. «Я неодноразово казав, яка це благодать мати у себе вдома мудрого дідуся! Я це йому казав особисто, й він сміявся. Але для мене він є вислуженим Папою, мудрим дідусем, мужем, який захищає мене своїми молитвами…».

Франциск пригадав також обіцянку вірності і послуху наступникові, яку Венедикт XVI склав в останній день свого понтифікату і якої вірно дотримується. «Вислужений Папа не є другим Папою, і він вірно дотримується свого слова, бо є Божим мужем».

Журналіст з «ІТАР-ТАСС» пригадав, що Глава Католицької Церкви висловлював свою підтримку Всеправославному Соборові. Що він тепер думає про цю зустріч, що відбулася на Криті? «Моє судження позитивне! – відповів він. – Це був крок вперед: не на 100 відсотків, але крок вперед». Він висловив сподівання, що непорозуміння, які стали на перешкоді чотирьом Церквам взяти у ньому участь, вдасться подолати, аде перший крок зроблено, і це вже позитивний результат.

Представник американського видання «National Catholic Register» запитував, чи не викликають стурбованість результати референдуму Brexit і чи це не призведе до дезінтеграції Європи та війни? «В Європі вже триває війна! Існують поділи не лише на рівні Європи, але й самих країн», – відповів Святіший Отець, зазначаючи, що слід «добре вивчити ситуацію та перед тим, як робити крок в напрямку поділу, слід поговорити між собою та шукати здійсненні вирішення».

«Для мене, – сказав Папа, – єдність завжди стоїть вище від конфлікту. Але існують різні способи єдності, а братерство завжди є кращим від неприязні та віддаленості, а мости є чимось кращим від стін». За його словами, коли якась країна каже: «Я в Європейському Союзі, але хочу зберегти певні свої особливості, свою культуру», – це вимагає від Європейського Союзу кроку, в напрямку «креативної єдності», даючи більше простору та свободи країнам. «Хочу підкреслити, що сьогодні ключовими словами для Європейського Союзу є креативність та плідність. І це є викликом».

Журналіст з німецької ADR, пригадуючи слова Папи про обмін дарами між Церквами, у контексті запланованої на кінець року подорожі до Швеції для спільного з лютеранами спогадування 500-річчя Реформації, запитував, чи це не буде слушною нагодою «не лише згадати про рани, завдані одні одним, але також визнати дари Реформації» а також «знати екскомуніку» чи «реабілітувати» Мартіна Лютера?

Святіший Отець відповів, що вважає, що наміри Мартіна Лютера, можливо, не були помилковими, «він був реформатором», але «мабуть, деякі методи не були правильними», хоча в той час «Церкву не можна було вважати прикладом для наслідування, адже у ній існували корупція, дух світськості, прив’язаність до влади і до грошей». Лютер протестував проти цього. Це також позитивно вплинуло на католицьку Церкву, яка переосмислила і впорядкувала певні речі. Але маємо за плечима непросту історію, відстані поглибилися, немає єдності навіть між самими лютеранами. А шляхом до відновлення єдності має стати спільна молитва і служіння потребуючим.

Французька журналістка запитувала про те, чи вже почала працювати комісія, про яку Папа згадував під час зустрічі з черницями, що мала дослідити питання «жінок-дияконес» у первісній Церкві, і визначити завдання які стоять перед нею. Відповідаючи, Святіший Отець розповів, що його дуже розсердила реакція ЗМІ на цю розмову. Адже серед різних прекрасних тем, які були заторкнуті, наголошеною була лише ця.

Папа розповів, що йому було поставлено запитання: «Ми чули, що в перших сторіччях були дияконеси. Чи можливо дослідити це питання?». «Більше нічого вони не просили», – сказав Святіший Отець, додаючи, що відповідаючи на це прохання богопосвячених жінок, розповів, як один історик і богослов пояснив йому, що невідомо, чи такі жінки мали свячення, а їхнім завданням було допомагати при Хрищенні та, у випадку скарги жінки перед єпископом на жорстоке ставлення чоловіка, ствердити наявність побоїв. Чи можна це дослідити? Так, створимо комісію.

«Наступного дня вийшли заголовки: “Церква відкриває двері для  дияконес!”. Хіба це правда? Я розсердився на медія, бо це означає не говорити людям правду про речі», – сказав Папа, розповівши, що вже отримав від Конгрегації Віровчення пропозиції щодо складу цієї комісії.

«Але є ще одна справа: півтора року тому я створив комісію жінок-богословів, які працювали разом з кардиналом Рилком і зробили дійсно чудову роботу, тому що думка жінки є дуже важливою. Для мене не так важливими є функції, які виконує жінка, як її мислення: жінка думає по-іншому, ніж чоловік, і доброго й правильного рішення неможливо прийняти, не заслухавши думку жінки», – сказав Наступник святого Петра.

Наступним запитанням було прохання прокоментувати слова німецького кардинала Маркса, що Католицька Церква «повинна попросити пробачення у спільноти гомосексуалів за маргіналізацію цих осіб». «Я повторю те, що сказав під час першої подорожі і повторюю те, що каже Катехизм Католицької Церкви: їх не слід дискримінувати, до них слід ставитися з пошаною та надати душпастирський супровід», – відповів Папа.

«Можна засуджувати, не з ідеологічних мотивів, але, скажімо, з причин політичної поведінки, деякі маніфестації, які, якоюсь мірою, є надто образливими для інших», – сказав він, додаючи, що коли йдеться про особу, «яка має такий стан, але яка має добру волю та шукає Бога, то ким є ми, аби її засуджувати?».

«Я вважаю, що Церква не лише повинна просити пробачення, як сказав цей кардинал, у гомосексуальної особи, яку образила, але також просити пробачення в бідних, в жінок та дітей, визискуваних в праці; просити прощення за те, що благословляла чимало зброї. Церква має просити прощення за те, що в дуже багатьох випадках не повелася належним чином. Але, коли говорю “Церква”, то маю на увазі християн, тому що Церква є святою, а грішниками – ми. Християни повинні просити прощення, за те що допустили певні рішення», – сказав Святіший Отець, вказуючи, одночасно, й на те, що існує чимало доброго, велика святість, якою можна пишатися, але ці речі часто залишаються непоміченими: «Ми, християни, маємо також Терезу з Калькутти і багато таких Терез, сестер-місіонерок в Африці, чимало святих мирян та подруж. Пшениця і кукіль ростуть поруч».

Останнє запитання поставив о. Федеріко Ломбарді, який попросив поділитись почуттями, з якими Папа готується до подорожі на Всесвітній День Молоді в Польщі, зокрема, до запланованих відвідин колишнього концтабору Аушвіц-Біркенау.

«Я бажаю відвідати це місце жахіть без промов, без людей, лише кілька необхідних. Увійти самому й молитися, щоб Господь дав мені благодать сліз», – відповів Святіший Отець.

 

Джерело: Радіо Ватікану